Іноді ловлю себе на думці, що є люди, котрі світяться внутрішнім світлом. Таких людей, коли зустрічаєш, то вони тебе починають зігрівати теплом навіть тоді, коли їх немає поруч. Лише одна думка про таку людину наповнює серце добротою і ледь помітка усміщка осяює моє лице.
Це дуже складно описати. Складно писати про відчуття, які мене охоплюють поруч з такими людьми. І стать тут не важить, є такі чоловіки, є такі жінки. Правда, жінок таки більше, вони більш відкриті для світу, мабуть тому, що приносять нове життя у цей світ.
Посмішка таких людей - яскрава, їхній сміх - щирий, їхнє почуття гумору- неймовірно влучне та актуальне ситуації, їхні слова - прекрасні, хоч сама вимова може бути і не королівською. А погляд - виключно відвертий та щирий. Немає в тих очах ані лукавства, є безмежне джерело доброти, милосердя та невимовного прагнення до життя. Посмішка світлих людей є настільки щирою, що повертається віра у людей, бо відчуваєш щирість не просто у словах, а в помаха руки, а потім - і в діях. Світлі люди додають впевненості в безумовній допомозі, за яку не доведеться платити явно. Таким людям хочеться допомогти навзаєм і це може стати доволі серйозним моральним зобов'язанням.
Внутрішнє тепло світлих людей є настільки приємним, що з ними хочеться провадити години, сплив яких не помічаєш абсолютно. Їхні думки, їхні роздуми видаються дуже актуальними, до таких людей хочеться відкритися всім потаємним, але потім починаєш стримуватися, бо ж розумієш - навіщо навантажувати чужих людей власними проблемами? Вони аж променіють надійністю, впевненістю і сповідальністю. Що би ти їм не розказував, вони сприймають з розумінням і без засудження. Часто вдома з найближчою людиною ми можемо не відчувати такого спокою як зі світлими людьми.
І коли такі люди йдуть від нас, помираючи, як я вірю, до життя вічного, то стає безмежно сумно. Так наче втрачається частинка себе, завмирає частинка, мала чи велика, і вже назад вороття немає. На серці з'являється шрамина, котру залікувати ніхто не зможе. Рубець - як знак Господа, котрий залишаються такі люди.
Часто мені здається, що це можуть бути янголи, котрих Господь нам посилає для того, щоб ми побачили - Бог існує, він тут між нами воплочений в світлих людях. Бо як ще можна пояснити, що таких людей ми зустрічаємо дуже не часто? Можна почати пояснювати подібне нескінченною вервечкою подій, сукупна ймовірність настання яких є настільки нікчемною, що і не хочеться витрачати час на доведення цієї аксіоми.
Останнім часом думаю, що світлі люди рухають цей світ не до загибелі, а до кращого, світлішого майбутнього. Шкода, що їх так мало, бо в час темряви кількість має значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар