Господь по - різному приходить до людей.
Мені тепер думається, що Він прийшов до мене через музику. А якщо бути точним - через красу співу. Щонеділі ми з батьками ходили до церкви на службу Божу українською мовою в кафедральному храмі в Ужгороді. Служба проводилася об 11:00 після відправи церковнослов'янською мовою, яку я ніколи не розумів і вона мені нагадувала російську, а цю мову чомусь з дитинства не сприймав, хоча багато книжок довелося читати саме російською.
І от об 11:00 починався прекрасний спів хору, і ця краса доповнювалася гарним розписом храму у добре продуманій архітектурі. Храм, мабуть, так і задумувався - як ансамбль музики, живопису та будівництва, таке собі троєчне поєднання, що в кульмінації своїй справляло на мене незабутнє враження. Я стояв і співав зачаровано, наче дійсно Дух Святий сходив в той час на всіх нас.
Той спогад часто мене навідує, бо мельодію хору я й досі до кінця відтворити не можу, бо на тернопільщині інакше співають. Розпис храму з позолотою та старовинними гравюрами вісімнадцятого століття я споглядав щоразу, подовгу вдивляючись у стелю. А композиція храму з його нішами та центральним іконостасом заворожували неймовірністю краси.
Сьогодні, йдучи вечірньою вулицею, я вдивлявся у небеса, тішучись красою, я помітив, що люди йдуть, втупившись у дорогу або в свої телефони. і я подумав як же це зле не витрачати хоча би хвилину свого часу, що зупинитися та насолодитися довколішнім світом. Так війна довкола, так люди гинуть та калічаться, але світ від того не стає гіршим, це ми, наче чиряки на тілі, робимо цей світ сповненим страждань.
А другою думкою промайнула ідея спробувати дивтися на людей "Божими очима", так як би Господь дивився на них всіх, сповнений любови. Такий погляд дозволяє виробити у собі звичку милосердя та розуміння, прощення та бажання добра. Не варто при цьому вважати себе Богом, але спробувати бути людину "на образ і подобу Божу" - це варто спробувати. Зрештою, а що я програю, коли спробую?..
Немає коментарів:
Дописати коментар