Здатність бути милосердним виявляє в людини дуже сильну якість, якої бракує в сучасности, — здатність приймати того, хто поруч, як неідеальну, повну недоліків, суперечностей і гріхів людину. Люди часто хочуть бачити поруч ідеальних істот, ангелів з небес, які не помиляються з першого разу та, якщо і помиляються, — то вкрай рідко.
Чому ми такі вимогливі до ближніх, але так легко дивимося крізь пальці на власні недоліки? Моя відповідь — бо людям складно змінюватися. А визнати власну неміч — це означає погодитися, що я «недосконалилий», а отже, мені щось із цим треба робити.
Натомість можна часто почути: «Я такий, який є, і треба сприймати мене таким». І ось тут ми можемо виявити спротив, але саме милосердя може нас стримати від різкої реакції, а простягнути щиру руку допомоги.
Це, звичайно, не означає терпіти зневагу до тебе як до людини, але пам'ятати про власну гідність.
Милосердя як насіння чеснот дає дуже хороші плоди для душі. Маючи милосердя, легко відчувати настрій інших людей (це ще називається емоційний інтелект). Відчуваючи настрій, можна з великою ймовірністю вгадувати думки й помисли інших людей. А отже — будувати з ними стосунки, що не передбачають маніпуляцій.
Виявляючи таким чином любов до ближніх, ти починаєш зростати і, як писав Тома Кемпійський, — знищувати систематично все гріховне у власному серці.
І варто собі пробачати моменти, коли милосердя не вдалося виявити. Головне — застановитися і наступного разу спробувати змилосердитися.
Це і є святість — щоразу пробувати вставати, коли згрішив.
Немає коментарів:
Дописати коментар