Любов... Хто з нас не прагне бути любимим, тим чи тією, хто становить цінність для іншої людини. Можна майже напевне стверджувати, що ця потреба закладена в нашому єстві фізіологічно. Часто любов плутають (або можна сплутати) із захопленням, що виникає на початку стосунків. Але любов — то значно ширше поняття.
Коли приблизно за рік гормональний коктейль припиняє "підігрівати" почуття, на перший план починають виходити глибоке розуміння думок, потреб, інтересів, мрій одне одного. Пристрасть починає "підігріватися" глибшим пізнанням одне одного, інтимними розмовами з найближчою людиною у світі. А на додачу з'являються спільні обов'язки у спільному господарстві, бо саме побут складає левову частку нашого життя.
Усе те, про що я пишу, в найповнішій мірі реалізується у шлюбі, і, звісно, всі три компоненти лише у шлюбі формують золоту тріаду найповнішого щастя, що його нам приготував Господь.
Чому в реальності ми бачимо зовсім інше — то, певно, тема окремої розмови. А от як пізнати іншого? Як стати близькими друзями? У мене є лише одна відповідь: говорити та пробувати ділитися думками.
Усі ми різні, маємо абсолютно різний досвід, традиції, виховання та сімейний контекст. І коли люди починають усім цим ділитися, то можна пізнавати одне одного, нашу реакцію на погляди і переконання. Якщо в такому спілкуванні виявляється розуміння та сприйняття, то можна перейти на інший рівень — допомогти один одному втілити мрію, подолати страхи або ж спонукати до справ та вчинків, які завжди відкладалися.
Це маленький приклад спільної роботи над стосунками. Маленький паросток, политий гормонами закоханості, починає рости від постійного та систематичного поливу словами й вчинками обох людей, котрі, спостерігаючи за ростом любові, отримують насолоду в тіні густих крон та від шелесту листків. І жодне палюче сонце не знищить це могутнє дерево любові.
Немає коментарів:
Дописати коментар