Останні публікації на сайті ресурсу Дзеркало тижня змушують добре замислитися. В цих публікаціях йде мова про еміграцію з України в умовах війни. Статус тимчасово біженця одержало від 4 до 5 мільйонів українців. і це лише офіційні числа. Зовсім нещодавно німецькі газети писали про потенційних 10 мільйонів біженців у разі поразки України.
Враховуючи чисельність нашого населення, то вимальовується катастрофічна перспектива. Довга війна може значно знекровити наш народ. Уявімо на хвилю, що активна фаза війни триває довгий час. Що тоді буде з молоддю? Якою вони будуть бачити перспективу залишатися в державі, в якій немає жодних гарантій припининення війни і перспектива піти служити до війська є цілком реальною. І це служба є по суті безстроковою?..
Я вже спостерігаю тенденції до виїзду дітей, котрим не виповнилося 18 років навчатися закордон або просто виїхати, щоб без жодної освіти почати працювати, аби лише не воювати; не всі можуть собі дозволити освіту навіть в університетах центральної Європи, тому виїзд сприймається як спосіб врятуватися від війни. Залишаються люди, котрі виїхати не можуть, бо виїзд заборонений. І це люди активного віку, котрі вже через років 20 будуть у передпенсійному віці. таким чином перспектива різкого скорочення населення в перспективі найближчих 30 років практично гарантовано. Економічний розвиток, що базується на зростанні кількості населення є недосяжною метою.
Серед мого оточення обговорюють війну вкрай неохоче, так наче розмова про бойові дії означає автоматичне відправлення на фронт тих хто про це говорить. Про те як врятувати дітей активно думають ті, хто не хоче відправляти їх на фронт, де можна одержати важке поранення і на все життя залишитися на чиємусь утриманні, розуміють люди, що грошей утримувати всіх на соціальних виплатах не буде. Якщо колись і говорили про пенсію, то тепер всі розуміють, що ніякої пенсії не буде після війни.
Та й що означає оте «після війни»?.. Завершення війни в подібному пригніченому суспільному стані на умовах Росії означатиме тотальне розчарування, що його погасити буде нічим. Ані церква ані інші інституції не зможуть зупинити ту деградацію, що ми її одержимо. Подібне перемирʼя я означатиме наше зникнення як народу. Без гарантій безпеки, без гарантії, що нічого не повториться, українці потроху зможуть дійти до того стану деградації, коли росіяни ліком спокійно зайдуть на нашу територію як на парад і візьміть стільки скільки їм захочеться. Бо не буде ані матеріальної ані людської спроможності чинити опір, ми звурдимося як шагренева шкіра.
Матеріально розвиватися не буде змоги, всі запевнення у допомозі в нашій відбудові вже зараз викликають сумніви. Ми бачимо як нам не дають потрібної допомоги і розуміємо - після завершення війни ця допомога буде значно меншою. Потенціал людей неможливо буде розвинути через постійно еміграцію, відсутність гарантій повторення війни будуть змушувати робити непростий вибір - або залишатися і наступного разу майже гарантовано потрапити під пресинг російських злочинців, або виїхати і спробувати знайти щастя та захисту під парасолькою НАТО. Історія показує, що мученики хоч і є «насінням церкви», але їх завжди значно менше аніж тих хто буде шукати порятунку.
Немає коментарів:
Дописати коментар