Лист перший

Той весняний ранок розпочинався у звичайному ритмі. Надворі квітувала весна, березень був не дуже теплим, але квітень виявився чудесно - прекрасним. Я натягнув свого кашкета на очі, вхопив рбкзака і побіг до автобуса. Звичний мій маршрут

Привіт. Ти мене зовсім не знаєш. Але я тебе знаю так наче ми говоримо вже століття, а не кілька хвилин. З мене можуть люди сміятися, але коли ти увійшла до нашого кабінету, то я глянув у твої очі і зрозумів - ти моя. Не в сенсі, що я тобою володію як рабинею. О ні! Ти моя як пазлик, котрий підходить там де він має бути. І коли ти сказала кілька слів - той голос я вже не забуду. Я це чітко знаю, впевнений на 100%.

Я не розумію як таке може бути?! Я питаю Господа, прошу щоб він поміг мені зрозуміти. Але я не розумію. Певно від того нерозуміння люди і кажуть, що любови з першого погляду не буває.

Де я міг подумати, що у свої неповні двадцять і п'ять років, я переживу подібний вибух? Де я міг подумати, що то буде закоханість не з першого погляду, а з першого звуку? Чи чули ви таке? Очі звісно твої прекрасні, але голос - як голос Єви, котру Адам вподобав у райській саду.  так і хотів скрикнути, що ти "плоть від плоті моєї", таким я був нині захопленим! Може комусь збоку твій голос видався звичайним, але мені ні. О ні, ти співала наче Інґеборга Хальштайн свої весняні голоси!

Я так і не прийшов до тями. До мене прийшов мій керівник, питав щось про мої завдання, і я впевнено відповідав, але скоса я поглядав на те що ж ти будеш робити. Мені було цікаво, бо потроху я від удару долі почав відходити.

У тебе тендітні пальці, я би навіть сказав надто тендітні. Хм... Може ти граєш на піаніно? Або на скрипці? Я ніколи не дивився на жіночі пальці, якось мені було байдуже, аби вони були чистими, бо в школі в нас дівчата ходили всякими на уроки. Але тепер мене зацікавили твої руки. Вони інакші анід у чоловіків, тонші, менш м'язисті, але більш витончені.

Дивно сотворені жінки! Не сила в них присутня, а саме тендітність, така ніжність, яку і описати можна, але то все одно буде неповний опис. Така дівоча постава легко переходить в поставу материнську, і то все відбувається настільки природньо, що більшість із нас не помічає подібного перетворення. Жінка - стає матір'ю.

Але то я чомусь наперед забігаю. Ти неодмінно будеш матір'ю моїх дітей! Я тоді це гарантую. Ти можеш не переживати, в мене гени не є поганими.

Про що я пишу, Господи! 

Я закохався так, що навіть не здатний писати. Та я і не писав до цього дня, ніколи не дмав вести щоденника, але тепер почну. Я свою любов запишу на папір, бо пам'ять людська дуже непостійна. А перечитуючи ці рядки, я буду згадувати як тебе люблю навіть тоді, коли мені буде здаватися що я тебе буду ненавидіти... Але де ж таке може бути!