Доброго вечора. Я вчора тебе бачив, ти прийшла і розпочала своє стажування. Добре, що я хоч не твій наставник, бо я би почував себе надзвичайно невпевнено. Як можна бути впевненим, коли ливившся у твої очі - і тонеш. Я не можу це пояснити словами, просто хочеться вічно в них дивитися. І так само задивляюся на товї вії, котрі є такими чіткими, підведеними, напевно, бо дуже вже чорними вони виглядають. І в тріо з ними вигравають твої брови, котрі все ж світліші за вії, але як же вони тобі личать. Дивні справи Господні, як він таки зміг поєднати такі абсолютно непоєднувані речі - вії, брови та очі. І в жінок ці частини тіла особливі, з якоюсь ніжністю виявляються. Жіновий гень їх розміщує в особливий спосіб, так, що ми, чоловіки, реагували із бажання ці очі цілувати.
Але як то очі можна цілувати? Я от собі подумав, що твої очі я би цілував дуже ніжно, хоч чоловікові і складно бути подібним. Я би попросив тебе закрити очі, витер губи і ніжно поцілував у брови. Очі то все ж таки слизова оболонка, не варто зайвий раз слинити їх. Головне - щоб брови не були намальованими, бо я тоді одразу одержу гарну порцію чорної помади.
В перший повноцінний свій день ти часто оглядалася, так наче приглядалася до всіх. А я тишком - нишком вивчав тебе. Мені це було не дуже складно, я сидів не спиною, а майже лице - в - лице, слідкувати за жінкою, котра ну дуже сподобалася з першого разу, то ще й велика задоволення.
Чомусь мені уявлялися різні речі. Ти пробувала швидко щось робити, а мені ввижалося, що ти готуєш коктейлі десь на бразильському морському узбережжі, під палючим сонцем та морським бризом.
І усміхалася. Взагалі, твоя посмішка то окрема тема. Я розумію, що такі речі писати безглуздо, коли бачиш людину вдруге, та все ж. Я буваю іноді спостережливим. Посмішка твоя - особлива. Чомусь коли ти смієшся, то виникає відчуття, що твій голос можна слухати постійно та вічно. Він мені приємний настільки, що навіть дивні та дурнуваті речі у твоєму виконанні звучать не так вже ц погано. Закон Ньотона, нащо його всім знати? І дійсно, нащо? Я цілковито погоджуюся, мене переконує твоя інтонація та твій голос, що можна ігнорувати закони всесвіту. Яка вже, власне, різниця діють ті закони чи хтось їх придумав, коли можна ось так взяти і заперечити їх одним розписом звукових хвиль, котрі генеруються ротом однієї людини та сприймаються вухом іншої?
Але посмішка то не лише голос. Це і губи, мені, правда чесно пишу, більше подобається наше слово «вуста». Вуста це більш пристрасно аніж губи. Губи в сусідки чи і сантехніка, котрий прийшов крана ремонтувати. А в гарної дівчини - лише вуста. Саме слово спонукає до пристрасті.
Але знову я збився. Вуста твої наживо гармоніюють із голосом. Я навіть вже в голові збудував цілу гіпотезу, у відповідности до якої голос людини, її тембр та тональність, його сила та спосіб звучання, генерується не лише діафрагмою та силою мʼязів на цій плівочці, але й вустами. Вуста в голосі ж такими ж важливими. Тим більше, коли твої вуста не тонкі і не повні,
Я все думаю. А язик? Наскільки в людей різниться язик? Може він також припасований до зубів. Може це і є пристрасть, коли тобі в жінці подобаються навіть зуби? І відверто, в мене зроду таких зубів гарних не було. Мені захотілося свої поставити на полицю генетичного вибору і взяти якісь інші гени.
Не знаю як ти робила свою роботу у перший день, та я нічого не зробив. Керівництво у відпустках, от і добре, вдома пограю на гітарі. Люблю скрипку, а вмію грати на гітарі. Хоч би так не було все життя.
Вже вечір, спати буду. Добраніч!
N.B. Pensando en tus labios, me dio por cantar, mi paloma querida
Немає коментарів:
Дописати коментар