Нині був день важким. Дружина цілий день виїдала мозок своїми претензіями. Все її не влаштовує. Я знаю чому так трапилося - просто не поділяв їй уваги. А мені і не хотілося. Бажання зовсім не було. Цілий місяць я думав як мені виконати ті завдання що мені доручили. Наша фірма розпадається, а я в складі похоронної команди. Тому було не до неї та її забаганок.
Останнім часом нашу стосунки погіршали. Але якщо відверто - вони правда ніколи не були гарними. Від самого початку ми вирішили сприймати один одного як суперників - такий собі щоденний ринг, хто кого "нагне", "переможе"... І я достатньо довго грав у цю гру, шукав "слабкі" місця мого суперника. "Сьогодні в неї добрий настрій. Що ж, ок, ти ж мені вчора зіпсувала, то я тобі нагадаю про твоїх колишніх, про яких ти ж мені і розповіла". Або "Так, в тебе настрій поганий, то я прийду тобі щось допоможу, а потім буду вимагати винагороди, негайної, бо я хто? Так - я твій чоловік". Або "Хочеш говорити? О ні, сьогодні я буду мовчати, і завтра, і післязавтра. Моя увага - то для тебе розкіш має бути". Я це все завжди робив назло, а тепер.... А тепер - байдуже, байдуже що може статися чи не статися. Зла вона чи не зла, байдужість оповила всього мене.
І тому я з радістю поринаю у власні фантазії, фантазії про тебе. Ловлю себе на думці, що забув твій вигляд. Ми не бачилися років з десять. Якою є твоя шкіра? Чи лице вкрилося зморшками? Чи очі такі самі радісні якими вони були? А може ти набрала ваги в перетворилася на колобка чи кабанчика? Може ти хворобу важку маєш? Все відбувається як у випадку сліпоти людини - певний час пам'ятаєш як виглядають твої близькі люди, але з роками робиш поворот в тунель суцільної темряви.
Тож від тебе в моїй памʼяті залишилися тільки губи, посмішка і зуби. Чому твої зуби мені дуже запамʼяталися. Мабуть тому що вони великі гарні як в бобра. Губи твої такі напів повні, що інших подібних я не зустрічав. А твоя посмішка очима - це неймовірна краса, Ось і все що від тебе лишилося...
Я забув твої руки, ноги, вигляд тіла, нігті, коліна, вигин рук, котрі ти так любила підносити над собою. А ще донедавна, перед самим сном, я уявляв як ми разом лягаємо спати. І ні, фантазій про секс не було, були довгі розмови про все на світі. Я тобі розповідав про чергові проблеми, а ти жваво ними цікавилася, а потім ти розповідала про свій квітковий бізнес, в який ти так поринула. І о диво! Мені це було цікавим, ніколи квіток не любив, але тепер в наших уявних діалогах я вже навіть розумівся на видах троянд (звісно, я почав цікавитися квітами в реальному життю).
І вже тоді я починаю згадувати як нам легко було говорити, чомусь ми були цікавими один одному "за замовчуваннм", наші "заводські налаштування просто дозволяли проводити той взаємний струм, який і назвивають любов'ю. Не було опору, не було спотворення сигналу, ми просто були надпровідниками один для одного.
Як же так трапляється, що люди, котрі теипераментами, =інтересами, спільним баченням життям опиняються по різних сторонах життя? Я завжди себе запитую чому в нас це трапилося? Як же ми могли такого допустити, щоб просто все викинути, що могло бути між нами? І не знаходячи відповіді, я в думках ховався у твоєму волоссі. Воно мені завжди пахло фіалками, і в тому запаху фіалок я засинаю.
Ось так і живу у фантазіях, реальний світ триває до вечора, діти лягають, дружина засинає, а я - пірнаю у спогади та фантазії так наче вони є моїм реальним життям, наче це все можна втілити. О як би я хотів бути тим міжзоряним мандрівником Джека Лондона, вибратися зі свого тіла і перевтілитися деінде, знайти тебе, взяти твоє лице у свої долоні та ніно поцілувати і сказати, що я й досі тебе люблю, не кохая, а саме люблю. І взяти тебе за руку, і привести до іншого світу, в якому моє служіння тобі буде цілковитим та безумовним, у світ, де ми не будемо змагитися між собою, але доповнювати один одного, у світ, де твоя ніжність буде доповнювати мою впевненість.
Апостол Павло був правим, любов ніколи не переминає, якщо ти готовий більше віддавати аніж отримувати. Завтра неділя, піду до церкви, після того всього що я понаписував, мені конче потрібно посповідатися.
Сподіваюся в тебе, де би ти не була, наступний тиждень пройде гарно і вдало. Siempre estás en mis oraciones
Немає коментарів:
Дописати коментар